15.02.2016

ЧОМУ ДЕРЖАВА ДОЗВОЛЯЄ СОБІ «НАГРІТИ РУКИ» НА ОХОРОННОМУ БІЗНЕСІ?

Інформаційний ресурс ЮРЛІГА
15 лютого 2016 року
Колонка експерта

11 листопада 2015 року Кабмін прийняв Постанову №937 «Питання забезпечення охорони об’єктів державної та інших форм власності» (далі – Постанова), якою затвердив перелік об’єктів державної та інших форм власності, охорона нерухомого майна (незалежно від цільового призначення) яких здійснюється виключно органами поліції охорони на договірних засадах.

Цей документ став неприємною новиною для охоронного бізнесу та ще одним сигналом про незахищеність та другорядність бізнес-інтересів перед «інтересами» держави. Він фактично порушив конкуренцію на ринку і позбавив охоронні компанії частини клієнтів. До того ж з’явилась Постанова абсолютно не очікувано. Необхідність прийняття цього акту до сих пір залишається незрозумілою та викликає багато запитань.

Для чого потрібно було це робити?

Оговтавшись від новини про прийняття Постанови, представники охоронного бізнесу спробували проаналізувати акт. Перш за все, хотілось дізнатись про об’єктивні причини його прийняття. Адже такі документи просто так не приймаються. Однак, раціональних точок дотику, на жаль, не знайшлось.

Аналіз наслідків дії Постанови виглядає наступним чином:

Вартість охоронних послуг зросте: для об’єктів з Переліку, що охоронятимуться поліцією охорони, зросте вартість послуг! Якщо тариф охоронних компаній становить 20-25 грн./годину, то послуги поліції охорони вартуватимуть втричі більше – 50-100 грн./год.

Зайнятість населення знизиться: охоронні компанії втратять значних клієнтів і частина персоналу, що раніше була на них зайнята, залишиться без роботи.

Якість послуг автоматично ставиться під питання. Охоронні компанії перш за все звертають увагу на високі стандарти якості своїх послуг, щоб бути конкурентоздатними на ринку. А навіщо це держструктурі?

До приватної охорони завжди ставляться чіткі вимоги: відповідаєш – можеш суперничати за охорону об’єкту, ні – до побачення. Якщо вже йде мова про безпеку перерахованих у Постанові об’єктів, то встановлення вимог до їх охорони просто необхідно. Поліції охорони ж і без будь-яких умов дали зелене світло.

Якщо питання лише у наявності у поліції права на зброю, то охоронний бізнес вже давно оббиває пороги про надання приватній охороні такого права. Варто просто внести нарешті відповідні законодавчі зміни.

До речі, відповідно до пп. 20 п. 1 ст. 23 Закону «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності. Тобто даним Законом не передбачено здійснення ні національною поліцією, ні органами поліції охорони, – охорони підприємств (об’єктів) державної форми власності на договірних засадах.

Крім того, відповідно до ЗУ «Про охоронну діяльність» – охоронна діяльність підлягає обов’язковому ліцензуванню. Поліція охорони, станом на час прийняття Постанови, не мала ліцензії на провадження охоронної діяльності та не відповідала вимогам «Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності» (затверджені Постановою КМУ від 18.11.2015 р. № 960).

Особлива важливість перерахованих у Постанові об’єктів взагалі під сумнівом. Чомусь туди не потрапили мости, залізничні вокзали, станції очистки води і т.д., що є стратегічно важливими для безпеки держави. До Переліку входять лише самодостатні підприємства, яким є чим платити за охорону, причому об’єкти не лише державної форми власності, зокрема ПАТ “УКРТРАНСГАЗ”, ПАТ “УКРТРАНСНАФТА”, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

Згідно з законодавством на об’єкти приватного сектору взагалі не розповсюджується примусова охорона – держава може охороняти лише «перелік окремих особливо важливих об’єктів права державної власності» (п.2 ст.6 Закону «Про охоронну діяльність»). До речі, Порядок визначення такого переліку особливо важливих об’єктів затверджений Постановою КМУ № 421 від 19.06.2013р., і звичайно ж при прийнятті Постанови цей порядок дотриманий не був.

Тобто фактично на найприбутковіші підприємства хочуть покласти витрати по утриманню та реформуванню поліції.

Оскільки видатки підприємств, що є в списку, збільшаться, то виникає питання про перерозподілення грошових потоків та подальші корупційні ризики. Гроші вирішили залишити державі. Хоча одразу виникає питання про їх відмивання.

Чому це неправильно?

Крім абсолютної нелогічності даного документа, його прийняття взагалі незаконне та не відповідає інтересам держави. Практика держуправління наших західних сусідів показує, що від подібних методів керування приватним сектором потрібно відмовлятись, і чим скоріше. Звернемось до конкретики:

1. Європейський досвід не допускає подібної монополії держави: вона не повинна контролювати все. У країнах Європи простежується тенденція до мінімізації державних функцій. Вже близько 10 років державно важливі об’єкти, наприклад міжнародні аеропорти, охороняються приватними охоронними компаніями. В Лондоні ж навіть до охорони громадського порядку залучають приватні структури. Бо з економічної точки зору це вигідніше!

2. При підписанні Коаліційної угоди ВРУ було домовлено про ліквідацію державної служби охорони як такої.

3. По суті, на виконання вищезгаданої Постанови поліція охорони надаватиме платні послуги. Навіть з об’єктивної точки зору це абсурдно в рамках сучасної правової держави, яка повинна охороняти порядок. Для чого народу за рахунок податків утримувати комерційну поліцію?

4. Таке рішення КМУ напряму суперечить законодавству про держзакупівлі, зокрема Закону «Про державні закупівлі». Адже охорона державних об’єктів має проводитись лише переможцем торгів. Можливість закупівлі послуг охорони виключно у поліції охорони без проведення процедури державної закупівлі законом не передбачена.

5. Також йде мова про порушення антиконкурентного та антимонопольного законодавства. Ринок охоронних послуг фактично позбавили живої конкуренції, назначивши охорону «згори». Постанова встановила монополію органів поліції охорони на охорону підприємств з Переліку, що суперечить не лише антимонопольному законодавству загалом, а й Закону «Про охоронну діяльність» зокрема.

Висновок

Знову «схеми» та «махінації», які просувають інтереси представників влади, знову недалекоглядність законодавчих актів. Та все ж Постанову Кабінету Міністрів України № 937 від 11.11.2015р. «Питання забезпечення охорони об’єктів державної та інших форм власності» необхідно визнати незаконною та скасувати з моменту її прийняття. Це було б справедливо, раціонально, на виконання законодавства та зобов’язань, взятих на себе Україною та депутатами. Якщо вже наша держава обрала європейський вектор розвитку, то його потрібно дотримуватись, а не приймати законодавчі акти, виходячи з необхідності перерозподілення державних коштів та інших «інтересів».

P.S. 16 лютого має відбутись перше судове засідання за заявою, поданою адвокатами Адвокатського Об’єднання «Артіус» проти Кабінету Міністрів з приводу визнання Постанови № 937 незаконною та її подальшого скасування. Подивимось що з цього вийде.

Поделиться: