29.02.2016

«ПРОБЛЕМИ» ПРОБЛЕМНИХ ЗАБОРГОВАНОСТЕЙ

Аналітичне видання «ЮРИСТ&ЗАКОН»
№07 (353) від 25.02.2016 року
Головна стаття номеру

З чого все починається?

Основною діючою особою процесу боротьби з проблемними заборгованостями виступає виконавча служба. А точніше – виконавець. Стягнення боргів становить більшу частину його роботи. Чому так?

Практично будь-які правовідносини на ринку сьогодні зводяться до наступної схеми: суб’єкт А надає суб’єкту Б якісь послуги/виконує роботи/пропонує товари, за що має намір отримати винагороду. Простіше кажучи, заробити гроші. І якщо існує ідеальне суспільство, то в ньому саме так все й відбувається.

Однак ми сьогодні маємо справу з дещо іншими реаліями: суб’єкт Б з якихось причин не виконує свою частину домовленості й виникає борг. Далі ображений суб’єкт А, не бажаючи залишитися в дурнях, йде в суд. І в той момент, коли суд приймає рішення на його користь, запускається процес виконання судових рішень.

Мало хто сьогодні усвідомлює той факт, що позитивне судове рішення нічого не гарантує. Адже його ще треба виконати. Саме тут і починається найцікавіше. Отже, стандартна процедура виконання судового рішення виглядає наступним чином:

  1. Суд приймає рішення на вашу користь.
  2. Контрагент не оскаржує його, і рішення вступає в силу.
  3. Тоді ви йдете в суд і отримуєте виконавчі документи: якщо це господарський суд – наказ, якщо суд загальної юрисдикції – виконавчий лист. Причому, вам дуже пощастить, якщо суд сам після закінчення строку апеляційного оскарження підготує виконавчі документи. Швидше за все, доведеться оббивати пороги, нагадувати про себе й писати клопотання про їх видачу.
  4. Коли документи у вас – потрібно не зволікаючи йти у виконавчу службу. Там ви пишете заяву, прикладаєте до неї оригінал виконавчого листа та чекаєте відкриття виконавчого провадження, в результаті якого, в ідеалі, вам повертають борг.
    Однак на ділі процедура має масу нюансів і вимагає значних витрат часу й енергії з боку стягувача – якщо останній розраховує реально повернути гроші, а не пошитись в дурні.

Чим далі в ліс…

З того моменту, коли виконавець отримав від вас документи, у нього є 3 дні на відкриття виконавчого провадження (ст.25 Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999г. №606, далі – Закону). У постанові він повинен вказати про обов’язок боржника самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови. Якщо боржник не поверне борг (не надасть документальні підтвердження його погашення), починається примусове виконання рішення зі стягненням з нього виконавчого збору. Сума такого – 10% від суми заборгованості.

Після закінчення 7 днів виконавець починає здійснювати виконавчі дії, на які у нього є 6 місяців (ч.2 ст.30 Закону). Виглядаює цей довгостроковий процес наступним чином:

  1. Виконавець відправляє запити в ДПІ – для виявлення рахунків боржника і визначення його місця роботи (джерел доходу)
  2. У Мін’юст – для виявлення рухомого та нерухомого майна боржника
  3. До Державної комісії цінних паперів і фондового ринку – для виявлення цінних паперів, що належать боржникові
  4. По суті, в усі можливі інстанції, щоб максимально знайти належне боржникові майно і потім стягнути з нього борг.

Далі, за найсприятливіших для стягувача обставин виконавець накладає на банківські рахунки боржника арешт і шляхом виписування платіжних вимог зобов’язує банк списати борг. Заборгованість списується на рахунок виконавчої служби, виконавче провадження закривається, боржнику повертають його гроші, всі задоволені.

Якщо ж рахунків у боржника немає, або на них немає грошей – арешт накладається на майно боржника. Дана процедура набагато складніше, вона тривала, витратна й трудомістка для виконавця. Арештоване майно в результаті продають з аукціону, а виручені гроші віддають боржникові.

До речі, порівняно недавно, 22 грудня 2015 року, Мін’юст прийняв Наказ № 2710/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів». Так що тепер все проходить через інтернет.

Проблема 1. Оскарження виконавчого збору

Першим проблемним моментом є виконавчий збір. Накладають його окремою постановою виконавця. Причина – пропущений 7-денний термін на добровільне повернення боргу. Нерідко боржники оскаржують цю постанову, оскільки не хочуть платити додаткові 10%.

При цьому практика показує, що виконавці, щоб уникнути подібних ситуацій, не поспішають після закінчення терміну приймати постанову про накладення виконавчого збору. Найчастіше чекають повідомлення з пошти про те, що боржника сповістили. Або ж взагалі не вживають ніяких дій, адже є 6-місячний термін. І до отримання «заповітного стусана» з боку стягувача дій може бути і не вжито.

Отже, боржник приходить та каже: «я згоден оплатити борг і зроблю це, але я навіть не знав про відкриття виконавчого провадження». Відповідно він оскаржує накладення збору. Зробити це можна 2 способами: за ієрархією виконавчої служби або через суд.

  • Перший спосіб – скаржитися начальству виконавця на незаконність його дій і рішень.
  • Другий – звертатися зі скаргою до суду. Характерно, що в даному випадку фігурує не адмінсуд, в який зазвичай звертаються при проблемах з держорганами, а той же суд, який прийняв рішення по вашій справі. Адже виконання судового рішення є частиною судового процесу. Отже, суд тримає вашу справу на контролі з початку і до кінця.

Якщо боржник реально зможе довести в суді, що він пропустив 7-денний термін ненавмисно і з дня, як дізнався про виконавче провадження, сплатив борг, то суд, як показує практика, задовольнить його вимогу про скасування виконавчого збору. Якщо ж боржник просто хитромудрий та на день розгляду скарги нічого не зробив для сплати боргу – збору йому не минути.

Проблема 2. Паралельна апеляція

Бувають ситуації, коли через деякий час, вже в процесі розпочатого виконавчого провадження виявляється, що боржник не знав про рішення суду першої інстанції у його справі.

Наприклад, рішення було прийнято за його відсутності. За якихось обставин (працівник пошти не вручив лист одержувачу під розпис, а кинув у ящик, боржника не було вдома і т.д.) належним чином про результати розгляду справи в суді першої інстанції його не повідомили. Про існуюче виконавче провадження він дізнався вже пізніше.

Боржник звертається до суду про поновлення строків подачі апеляції, подає її і йде до виконавця з постановою про відкриття апеляційного провадження та вимогою закрити виконавче провадження. І процес запускається спочатку.

Саме таким способом часто затягують повернення боргу.

Проблема 3. Попереджений про небезпеку

Пов’язана проблема з тим, що боржника попереджають про прийдешній арешт його рахунків, і він встигає «вивести» гроші. У підсумку заарештовують порожні рахунки, а процедуру виконавчих дій доводиться починати заново.

Такі ситуації взагалі не рідкість в практиці виконавців. Причому винуватцями «зливу» інформації є найчастіше працівники банків. Коли виконавець заявляється до них з платіжними вимогами, у них є від півгодини до декількох годин для того, щоб попередити улюбленого клієнта про небезпеку. Їх теж можна зрозуміти, адже віп-клієнти завжди в пошані, їх потрібно плекати та берегти. Крім того, навіть якщо гроші і є, але суми не вистачає для повного покриття боргу, банк, захищаючи інтереси клієнта, може відмовити з формулюванням «недостатньо коштів на рахунку для списання».

Крім банків, витік інформації може відбутися в податковій, коли туди приходить запит від виконавця. Або ж сам виконавець може вступити в змову з боржником за певний відсоток від суми боргу. Адже ніхто не безгрішний.

Обійти цю хистку схему стягувач може. Так спочатку при подачі заяви виконавцю потрібно в ньому відразу вказати рахунки боржника і його майно. Дізнатися це можна як законними, так і незаконними способами. По-перше, інформація про нерухомість є у відкритих реєстрах, інформація про рахунки може стати відома в процесі господарських відносин з боржником. По-друге, завжди можна домовитися зі службовцями податкової та поліції і дізнатися інформацію з їх реєстрів. Якщо ви це зробите – процедура набагато прискориться, адже виконавець зможе одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника (абз.2 ч.2 ст.25 Закону).

Потім необхідно «натиснути» на виконавця, щоб він швидше видав постанову про арешт і платіжні вимоги, організувати його оперативний візит в банк. Притому краще заявитися в банк під кінець робочого дня (близько 17.00) – тоді буде менше можливості у службовців вас «злити», оскільки накласти арешт вони повинні в той же день.

Проблема 4. Повернути нереально

Стягувач теж може виявитися занадто моторним та заповзятливим. Тоді виникнуть проблеми у боржника, навіть якщо він став таким не з власної вини і нічого не знає про відповідне рішення суду.

Отже, боржник дізнається про списання грошей з його рахунку. У нього шок, він не знає, що і чому сталося. Звертається в банк, який спрямовує його до виконавчої служби. В виконавчій за номером виконавчого провадження можна знайти виконавчий документ, виданий судом. Йде до суду, піднімає матеріали справи, і якщо пощастить, розуміє «всю жалюгідність своєї ситуації».

Боржник подає апеляцію (не повідомили – відновлює терміни). Якщо виграє справу, то суд здійснює поворот виконання рішення і видає йому виконавчий документ. Далі все по процедурі, тільки сторони помінялися місцями. До цього часу підприємливий стягувач вже давно виведе всі стягнені гроші або взагалі «втопить» підприємство, втративши його кінці закордоном, або, наприклад, на Донбасі. В такому випадку у обдуреного боржника просто таки немає шансів повернути назад свої гроші.

Проблема 5. Термін закінчився

На пред’явлення виконавчого документа до виконавчої служби у стягувача є 1 рік (ст.22 Закону). Однак, як виявилося, цей термін можна пропустити не тільки з власної дурості (що теж не рідкість).

Існує Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабміну від 03.08.2011г. №845. Цей документ стосується списання боргів з держпідприємств-бюджетників та держорганів. Головна особливість – виконавчий збір при цій процедурі з боржника-бюджетника не стягується. У 2013 році процедуру, передбачену в Постанові, ще ускладнили. Зроблено це було для економії бюджетних коштів – щоб з бюджетників не стягували виконавчий збір.

Суть така: якщо боржник за виконавчим провадженням – підприємство, що має рахунки в Казначействі, то виконавець не може продовжувати звичайну процедуру стягнення боргу. Він зобов’язаний закрити провадження. Якщо ж спочатку відомо про те, що рахунки казначейські – то у відкритті провадження вам відмовлять.

Тоді потрібно йти із заявою, до якої так само прикладається оригінал виконавчого документа, в Казначейство. І через 3 місяці гроші спишуть з рахунків боржника. При цьому з цільових грошей, зарплатних коштів та інших «захищених статей» борг не може бути списаний.

Особливість процедури в тому, що Постанова КМУ зобов’язує виконавця при виявленні вище зазначених обставин самостійно передати справу в Казначейство, тобто відправити туди виконавчий документ. Але виконавці найчастіше на цілком законних підставах ігнорують цей обов’язок (Законом така процедура не передбачена).

В результаті виникає наступна проблема. Ви отримуєте виконавчий документ на стягнення з держпідприємства боргу. З якихось причин пред’являєте його виконавцю не відразу, а, припустимо, через 2 місяці. Це не проблема, адже у вас є рік! Потім виконавець протягом 6 виділених йому місяців особливо не робить ніяких дій, відкладаючи все на останній момент. В кінці терміну виявляє, що виконавче провадження неможливе, бо рахунки відкриті в Казначействі. Тоді повертає виконавчий документ вам. І поки все це відбувається, ви приходите в Казначейство, а рік, виділений вам за законом, вже пройшов. Та отримуєте відмову.

В такому випадку можна звернутися до суду з проханням відновити cтроки. Але отримати позитивне рішення є шанс лише в разі наявності адекватних причин пропуску вами терміну. Якось так…долги

Висновок з усього цього один. Якщо Ви вже отримали рішення суду на свою користь, то постарайтеся зробити все залежне від вас, щоб прискорити процедуру виконавчого провадження. Тільки в такому випадку шанси на списання проблемної заборгованості в вашу користь реальні. Завжди потрібно пам’ятати, що виконавець – теж людина, і ваше виконавче провадження у нього не одне. І боржник, повірте, зробить все, щоб вам заборгованість не повернути. А якщо повернути – то не всю і не відразу. Так що будьте наполегливіші. Все у ваших руках.

Поделиться: