Сьогодні проблема захисту довкілля є важливим питанням зовнішньої політики на міжнародній арені. Охорона навколишнього природного середовища належить до глобальних проблем виживання людської цивілізації. Тому держави та міжнародні урядові й неурядові, в тому числі екологічні організації активно співпрацюють у цьому напрямку і все частіше підіймають «екологічні» питання. Україна не є виключенням.
Вперше ідея про необхідність міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища прозвучала у 1913 р. на Першій Природоохоронній міжнародній конференції (м. Берн). Проте реально ці ідеї почали втілюватися у життя лише у другій половині ХХ ст., зокрема після активного застосування в Другу Світову війну різних видів озброєнь, в тому числі хімічної, біологічної та ядерної зброї.
Провідна роль у цьому процесі належить ООН. У 1972 році в рамках ООН розроблена Програма із захисту навколишнього природного середовища (UNEP, United Nations Environment Programme – ЮНЕП). Ця програма являє собою спеціальний міжнародний механізм з координації співробітництва держав в галузі охорони навколишнього природного середовища.
ЮНЕП сприяє реалізації природоохоронної складової сталого розвитку в рамках системи ООН, неухильно виступає на захист природного середовища земної кулі, часто спонсорує і сприяє реалізації пов’язаних з екологією проектів, відіграє значну роль у розвитку міжнародних конвенцій в галузі екології та охорони навколишнього середовища. За підтримкою й активною участю ЮНЕП були розроблені і прийняті десятки документів, з останніх можна назвати такі: Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі 2001 року, Міжнародна угода про торгівлю тропічної деревині 2006 року та Паризька хартія про зміну клімату – підсумковій документ 21-ї Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 2015 року.
До речі, в минулому році Організація Об’єднаних Націй очолила черговий крок у міждержавному екологічному співробітництві. У вересні 2015 року в рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся Саміт ООН для прийняття Порядку денного в галузі розвитку на період після 2015 року. Під час цієї зустрічі лідери 193 країн ухвалили 17 глобальних Цілей сталого розвитку на 2016-2030 рр. Серед них 7 стосуються питань екологічної безпеки, зокрема:
Україна теж взяла на себе зобов’язання реалізовувати внутрішню та зовнішню політику, орієнтуюсь на захист екології та досягнення цілей сталого розвитку. Втілення в життя цілей є одним із завдань ООН в Україні.
Крім універсальних міжнародних організацій, проблемами охорони навколишнього природного середовища займаються багато регіональних організацій загальної і спеціальної компетенції. Наприклад, Маастрихтський договір про Європейський союз закріплює природоохоронні цілі цієї організації — сприяти на міжнародному рівні заходам, що належать до регіональних і загальносвітових проблем навколишнього середовища.
Серед інших впливових регіональних організацій, що приділяють усе більше уваги проблемам екологічної безпеки, можна виділити такі: ЮНІДО (Організація ООН з промислового розвитку, UNIDO), ЮНЕСКО (Організація ООН з питаннях освіти, науки і культури, UNESCO), ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку), ГЕФ (Глобальний екологічний фонд), ЄІБ (Європейський інвестиційний банк), ЄЕА (Європейська екологічна агенція), НАТО (Північноатлантичний альянс, NATO).
Окремо з цього списку можна виділити ЮНЕСКО. В рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.) до всесвітньої культурної та природної спадщини віднесено 7 об’єктів на території України. Однак лише один з них є об’єктом природної спадщини – «Незаймані букові ліси Карпат і стародавні букові ліси Німеччини». Включення у червні 2007 року цього транскордонного українсько-словацького серійного об’єкту до Списку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО стало визначною подією. Українська частина номінації представлена буковими пралісами на території Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку.
У сучасній системі міжнародних відносин визначилась тенденція до перерозподілу функцій між суб’єктами світової політики. Зокрема, зростає вплив недержавних (неурядових) інститутів: вони впливають на світовий політичний процес як в глобальному, так і в регіональному вимірах, здійснюють безпосередній тиск на уряди, контролюють виконання міжнародних угод, в тому числі екологічних.
Певні міжнародні неурядові екологічні організації є досить впливовими у світі. Зокрема, Всесвітній фонд дикої природи (WWF), Грінпіс (Greenpeace), Всесвітнє товариство захисту тварин (WSPA), Міжнародний зелений хрест (Green Cross), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та ін.
Створений у 1961 році Всесвітній фонд дикої природи (WWF з гігантською пандою на логотипі) вживає заходів щодо охорони рідкісних тварин, бере активну участь у розробленні угод про захист лісів, морів та прісних водойм. Щорічно WWF здійснює понад 1200 екологічних проектів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони навколишнього середовища і їх рішення. Серед проектів WWF слід зазначити щорічну міжнародну акцію «Година Землі», в якій Україна вже декілька років підряд бере участь за підтримки держорганів.
Незалежна міжнародна організація «Грінпіс» виникла у 1970 р. Її метою стала організація дій для запобігання деградації й руйнування екосистем як регіональних, так і глобальних. «Грінпіс» задав такий темп у вирішенні екопитань, що по суті інші екологічні організації світу рівняються на нього. Ця організація реально має значний вплив, так наприклад в лютому 2016 року вищий орган охорони навколишнього середовища в Колумбії під тиском місцевих громад та активістів «Грінпіс Колумбії» змушений був заборонити багатонаціональній гірничодобувній компанії «Хунза вугілля» відмовитися від частини своєї роботи в парамо. І це ще не все. Конституційний суд Колумбії скасував всі 347 ліцензій на видобуток вугілля в регіоні.
Рік-у-рік зростає кількість прихильників екологічних організацій, збільшується їх вклад у вирішення глобальних екологічних проблем. В Україні можна виділити такі найвпливовіші екологічні організації:
Національний екологічний центр України (НЕЦУ) – одна з перших екологічних громадських неприбуткових організацій національного рівня, зареєстрованих у незалежній Україні. Значна частка роботи НЕЦУ пов’язана зі збереженням природи України через створення нових природоохоронних об’єктов і відстоювання недоторканності існуючих.
Активно участь представники НЕЦУ беруть у законотворчій діяльності, тримаючи під контролем законодавчі акти, котрі стосуються впливу на навколишнє середовище. Так, активісти НЕЦУ вважають своїм значним здобутком прийняття 04 жовтня 2016 року Закону №2009а-д про оцінку впливу на довкілля, адже НЕЦУ просував його ще з 2014 року. Очікується, що Закон допоможе створити ефективні механізми екологічної оцінки негативного впливу більшості проблемних об’єктів.
Ще однією екологічною організацією, яка веде активну діяльність в Україні є «МАМА-86». До своїх заслуг активісти цієї організації приписують визнання Київською адміністрацією особливого статусу постраждалих від аварії на ЧАЕС київських дітей, що народилися в 1985-1987 роках; впровадження енергоефективних та ресурсозберігаючих технологій в багатоквартирних будинках в Одесі і Артемівську; припинення поховання ядерних відходів в соляних шахтах Артемівська і багато чого іншого. 1–2 листопада 2016 року у Києві анонсують проведення конференції «Як досягти належного екологічного врядування в Україні?», організатором якої виступає Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86» у партнерстві з Міністерством екології та природних ресурсів України.
Підсумовуючи варто сказати, що проблеми екології є по своїй природі міжнародними, тому в інтересах міжнародного співтовариства залучати до процесу покращення стану довкілля та створення ефективного механізму вирішення екологічних проблем ще більше країн та активістів. Екологічні організації є важливим рушійним суб’єктом відстоювання екоінтересів, адже здатні реально впливати на урядові рішення та суспільство.
А взагалі, відношення до навколишнього природного середовища – це питання екологічного виховання та самовиховання. Поки кожен окремий житель планети не зрозуміє, що природу потрібно берегти, зусилля будь-яких урядів та екологічних організацій будуть безрезультативними.