ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ”

Аналітичне видання “Юрист&Закон”

Випуск №11

За час існування державних закупівель в Україні законодавство, яке регулює цю сферу, постійно зазнавало змін і оновлювалося. У період з 2010 по 2014 рік у Закон України “Про здійснення державних закупівель” зміни вносилися понад 20 разів. Закон України “Про здійснення державних закупівель” від 10 квітня 2014 року було прийнято з метою спрощення проведення державних закупівель, подолання корупційних схем, закріплення принципів здійснення державних закупівель (прозорості та відкритості здійснення), а також наближення вітчизняного законодавства в сфері здійснення державних закупівель до європейських стандартів.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України постійно продовжувало роботу над удосконаленням законодавства у сфері державних закупівель. Результатом цього стала нова редакція законопроекту, концепція якого передбачала здійснення всіх закупівель в електронному режимі, проведення електронного аукціону і електронної оцінки.

Закон України “Про державні закупівлі” був прийнятий Верховною Радою України від 25 грудня 2015 року. Саме тоді почався поступовий перехід закупівель в паперовому форматі на формат електронний: починаючи з 1 квітня 2016 року – для замовників – центральних органів виконавчої влади та підприємств з окремих сфер господарської діяльності та з 1 серпня 2016 року – для всіх інших замовників.

З набранням чинності Закону України “Про державні закупівлі” від 25.12.2015 р № 922-VIII (далі – Закон) відбулося реформування “державних закупівель” на “публічні”. Метою цього Закону є забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон встановлює сфери застосування публічних закупівель для замовників в ході здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, причому замовники повинні дотримуватися принципів здійснення державних закупівель (добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість і прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників, об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням), встановлених цим Законом, і можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), передставника послуги (послуг) і виконавця робіт для укладення договору.

Також встановлено випадки, на які не поширюється дія Закону: якщо предметом закупівлі є, наприклад, товари і послуги, пов’язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет і державних нагород України, їх зберіганням, транспортуванням та обліком; товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється закордонними дипломатичними установами; товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України “Про державну таємницю” і т.д. Як і будь-які зміни в усталеній системі мають свої позитивні і негативні моменти, так само і реформа проведення державних закупівель – не виняток.

Державні закупівлі протягом тривалого часу були дієвим інструментом для вимивання коштів з державного бюджету. Публічні ж закупівлі дають можливість проводити їх відкрито, без застосування домовленостей і корупційних схем між замовниками та учасниками. Однак зробити це стає все складніше.

Державні закупівлі стали більш зручними. Учасникам не потрібно збирати великі пакети документів, направляти їх замовникам. Зараз відбувається все у вигляді електронного документообігу на електронних майданчиках.

Закон України “Про державні закупівлі” виділив три основних види процедур закупівлі: відкриті торги, конкурентний діалог (аналог двоступеневих торгів) і переговорну процедуру.

Все це можна віднести до позитивних моментів переходу до публічних закупівель.

Також до позитивних рис реформи публічних закупівель можна віднести ще кілька моментів реалізації публічних закупівель, а саме: закупівля, оголошена на одному з майданчиків, автоматично дублюється на всіх інших; не обов’язково подавати пропозицію саме через майданчик, яким користується замовник; за однакової кількості цін поданих пропозицій учасники розміщуються в міру подачі пропозицій.

Що стосується негативних рис, то це, перш за все, існування демпінгу цін.

Взагалі, на цінову пропозицію учасників, що надають послуги або здійснюють реалізацію товарів або робіт, впливає кілька факторів, а саме: положення учасника на ринку відповідних послуг, робіт або товарів (домінуюче, великі компанії або малий (середній) бізнес); статус учасника; досвід надання послуг або здійснення робіт, або реалізації товарів; кваліфікація працівників компаній і т. п.

Тому досить часто при проведенні закупівель можемо спостерігати істотну різницю між ціновими пропозиціями різних компаній, оскільки великі компанії з багатим досвідом роботи можуть дозволити собі більш високі ціни за свої послуги (роботи або товари), в той час як малий або середній бізнес пропонує більш низькі ціни. Якщо проводити аналіз процедур закупівель, досить часто можемо помітити суттєву різницю між первинною і остаточною пропозицією деяких учасників, навіть такою, яка менша ринкової ціни відповідних послуг (робіт або товарів) на ринку. Це пояснюється існуванням недобросовісних учасників, які беруть участь в таких процедурах закупівель та намагаються здобути перемогу нечесним шляхом (змовою з іншим учасником або просто навмисним зниженням ціни). У цьому випадку можемо говорити про демпінгування цін, що, на жаль, має місце при проведенні публічних закупівель.

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що реформування тендерних закупівель у всіх сферах господарювання має позитивні аспекти, що дає надію на знищення корупційних схем і системи при проведенні процедур закупівель, а також на створення єдиного механізму реалізації публічних закупівель, що відповідає чинному законодавству. Однак існують і негативні моменти і проблеми (демпінгування цін, недобросовісна конкуренція), які стали вже тенденцією і за якими потрібно спостерігати, контролювати і знаходити шляхи боротьби.

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що реформування тендерних закупівель у всіх сферах господарювання має позитивні аспекти, що дає надію на знищення корупційних схем і системи при проведенні процедур закупівель, а також на створення єдиного механізму реалізації публічних закупівель, що відповідає чинному законодавству. Однак існують і негативні моменти і проблеми (демпінгування цін, недобросовісна конкуренція), які стали вже тенденцією і за якими потрібно спостерігати, контролювати і знаходити шляхи боротьби.

Юрист АО “Артіус”

Аліна Лампіга