ШЛЮБНІ ДОГОВОРИ СТАЛИ ПОПУЛЯРНІШИМИ

Український бізнес ресурс UBR.UA
матеріал від 10.10.2016 р. «Українці
кинулися укладати шлюбні договори»

Останнім часом українці стали все більше цікавитися шлюбними договорами. Отже, їх юридичними нюансами. На питання журналіста UBR.UA про те, що можуть регулювати шлюбні договори, як їх укласти і розірвати, відповідає старший юрист практики сімейного права Адвокатського Об’єднання «Артіус» Інна Власенко.

Чи стали українці частіше укладати шлюбні договори?

Хоч суспільство і рухається вперед, але шлюбні договори для українців, як і раніше є дивиною. Більше того, вважаються проявом недовіри і нелюбові з боку другої половинки. Найчастіше звертаються з бажанням укласти договір вже дорослі люди, які реалізувались, у яких є за плечима своє майно, бізнес і т.ін., тобто їм є що втрачати.

Левова частка угод укладається жителями великих міст: Києва, Дніпра, Одеси, Львова. 80% випадків – складання шлюбних контрактів клієнтами для використання за кордоном – для шлюбу з іноземцем. В останні два роки кількість бажаючих укласти шлюбний договір, безсумнівно, в рази збільшилася. Люди стали розумнішими, більш підкованими в розрізі захисту своїх прав, не хочуть «пошиватися в дурні». Плюс вплинули події в країні – українці прагнуть убезпечити своє майно.

Договір укладається до шлюбу чи після реєстрації шлюбу також можна?

Шлюбний контракт підписується вже одруженими громадянами, або особами, котрі тільки подали заяву в відділ РАЦС. При укладанні договору другою категорією людей документ вступає в силу відразу після реєстрації шлюбу. Якщо мова про угоду між подружжям, вона буде вважатися чинною з моменту нотаріального посвідчення.

Для того, щоб завірити договір у нотаріуса, підготуйте наступні документи:

• ваші паспорта плюс ІПН;
• свідоцтво про шлюб або заяву про реєстрацію такого;
• електронний варіант проекту документа, підготовлений для вас юристом.

Варто відзначити, що шлюбний договір можуть укласти не тільки повнолітні, але й неповнолітні особи – віком від 14 до 18 років. В такому випадку, або вони вже мають повну дієздатність (наприклад, вступили в шлюб до повноліття) і тоді можуть укласти шлюбний контракт самостійно. Або неповнолітні особи, які отримали нотаріально завірений дозвіл батьків (опікунів).

А ось особи, які проживають в цивільному шлюбі, укласти шлюбний контракт не можуть, так як їх відносини, по суті, ніяк законно не закріплені. Але вони можуть заключити, наприклад, договір про визначення правового режиму майна.

Чи є у нього «термін придатності»?

Термін дії шлюбного договору чинним законодавством не встановлено, тому вказаний договір можна укласти як на певний строк, так і безстроково. У будь-якому випадку дія шлюбного договору припиняється з моменту припинення шлюбу, причому часто в шлюбному договорі прописують саме умови стосовно розлучення, поділу майна і зобов’язань подружжя у разі розірвання шлюбу.

До речі, закон дозволяє сторонам самим встановлювати термін дії договору, терміни тривалості окремих прав та обов’язків, а також прописати, що деякі його умови будуть діяти й після припинення шлюбу.

У будь-який момент подружжя має право за обопільною згодою відмовитися від шлюбного договору. У такому випадку, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються або з моменту його укладення (як би скасовується його підписання), або в день подачі нотаріусу заяви про відмову від нього.

Що можна там прописати, а що не можна?

Шлюбні договори за законодавством України не повинні регулювати права і обов’язки немайнового характеру. Крім того, шлюбний договір не може обмежувати дієздатність або правоздатність подружжя: не можна, наприклад, змусити чоловіка вибрати ту чи іншу професію, жінку готувати, прати, прибирати за розкладом або заповісти своє майно певній особі. Також забороняється прописувати умови, що виключають можливість людини звернутися до суду за захистом своїх прав. Не можна закріплювати обмеження прав і обов’язків подружжя щодо дітей. Передбачається табу на умови, що ставлять одну зі сторін у несприятливе становище чи суперечать основним пунктам сімейного законодавства України.

В СКУ позначені три основних види майнових відносин, які можуть регулювати шлюбні договори:

• правовий режим майна (ст. 97 СКУ)
• порядок користування житлом (ст. 98 СКУ)
• право на утримання (ст. 99 СКУ).

Детальніше – в статті «Шлюбний договір: навіщо він закоханій парі».

Також шлюбний договір може визначити: порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна, порядок розподілу майна, зокрема в разі розлучення, і навіть фінансові санкції на випадок розірвання шлюбу. Саме моменти розлучення і розподілу майна найчастіше і прописують. Особливо це стосується майна, що належало подружжю до шлюбу – щоб не ділити свою квартиру/машину/бізнес навпіл при розлученні, а забрати все назад цілком як було до шлюбу.

Чи оскаржуються шлюбні договори? Як?

Шлюбний договір може бути розірваний за взаємним рішенням сторін або на вимогу одного з подружжя. У першому випадку фактично відбувається відмова від договору, яка реєструється нотаріально. У другому випадку розірвання можливе шляхом подання позовної заяви в суд.

Суд може розірвати договір за наявності підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Наприклад, каліцтво, важка хвороба або смерть одного з подружжя, смерть обох, знищення майна, яке давало дохід, і т.п.

Крім того, шлюбний договір може бути визнаний судом недійсним – на тих же підставах, що й інші цивільно-правові договори. Можливі причини:

• порушення нотаріальної форми договору;
• включення умов, що ставлять когось із подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище;
• якщо укласти його змусили обманом або фізичною силою;
• порушення документом норм закону (включення положень про особисті права, обов’язки подружжя, їх неповнолітніх дітей і т.д.);
• урізання прав дитини, прописаних Сімейним кодексом України.

Головна різниця між розірванням шлюбного договору і визнанням його недійсним полягає в тому, що в першому випадку дія договору припиняється тільки на майбутнє, а все виконане сторонами за договором до його розірвання зберігає юридичну силу, а в другому – договір анулюється з моменту його укладення.

Наше суспільство повільно рухається до розуміння того, що шлюбні договори є досить дієвим інструментом вирішення спорів між подружжям у разі розлучення, а також для регулювання сімейних відносин. Ми потихеньку вибираємося з кам’яного віку, люди все більше уваги стали приділяти договорами, й документами взагалі. Це радує, значить робота юристів дає свої плоди!