14.01.2016

ЯК ВОДІЯМ УСКЛАДНИЛИ ЖИТТЯ НОВІ ПРАВИЛА

Портал бізнес новин business.ua
12 січня 2016 року
Рубрика “Колонки”

Проблемні моменти автоматичної фіксації порушень ПДР та адмінвідповідальності за них

14.07.2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (далі – Закон). Тепер всюди у тексті Кодексу України про адміністративні правопорушення згадуватиметься не ДАІ або міліція, а поліція (Національна поліція).

Головний інтерес схвалений Закон представляє для власників транспортних засобів – як фізичних, так і юридичних осіб – оскільки вносить зміни щодо автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху (далі – ПДР). Також, документ визначає відповідальних за порушення, які якраз і були зафіксовані за допомогою фото або відео зйомки. До слова, система штрафних балів, яка так активно обговорюється в суспільстві, може бути застосована тільки при автоматичній фіксації порушення.

Дані зміни вже набули чинності і стали частиною КУпАП. Незважаючи на це, юристи говорять про те, що нові норми можуть належним чином і не запрацювати на повну потужність. Адже Україна вже намагалася ввести фото і відео фіксацію порушень ПДР в 2008 році. І тоді результатом нововведень стало Рішення Конституційного Суду України, котре заблокувало «прогресивні» норми.

Що ж може очікувати теперішні нововведення, які плюси та мінуси для власників транспортних засобів?

Знову неконституційність?

Один з найбільш вірогідних розвитків подій – це визнання зазначених норм КУпАП неконституційними, як і «норм-попередників» 2008 року.

Результатом подій 7-річної давності стало рішення КСУ у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.141 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху № 1-34 / 2 010 від 22 грудня 2010 року).

У даному рішенні зазначено, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною другою статті 33 КУпАП: при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, пом’якшуючі і обтяжуючі обставини.

Конституційний Суд, виходячи з цього конституційного принципу, правової доктрини, положень Кодексу (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина КУпАП) і своєї правової позиції, згідно з якою «суб’єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа» (абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 30 травня 2001 року № 7-рп / 2001 у справі про відповідальність юросіб), вважає, що суб’єктом, який підлягає адмінвідповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є фізична особа.

Незважаючи на це, Закон передбачає відповідальність юридичних осіб, що суперечить вищевикладеним висновкам КСУ.

Зокрема, це передбачається ст.14-2 КУпАП де зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (фото та відеозйомкою), несуть юридичні та фізичні особи, на яких зареєстровано транспортний засіб.

Заплати, а потім розбирайся!

У цій же статті Кодексу зазначено, що фізособа, на яку зареєстровано транспортний засіб не несе адміністративної відповідальності, якщо в момент правопорушення транспортним засобом управляла інша особа.

Однак, даний принцип не торкнувся юросіб, які звільняються від відповідальності у випадку, якщо транспортний засіб або номера вибули з володіння власника внаслідок протиправних дій інших осіб. Тобто якщо авто викрали.

Складається наступна картина. Спочатку власник транспортного засобу повинен заплатити штраф за порушення ПДР, яке було зафіксовано в автоматичному режимі з вини особи, яка керувала транспортним засобом. А потім ще й з регресними вимогами, відповідно до ст.53-1 Закону України «Про дорожній рух», звертатися до такої особи про відшкодування понесених витрат.

Природно, все це додаткові витрати на юристів і судові процеси, що навряд чи економічно вигідно як для фізичних, так і юридичних осіб – власників транспортних засобів. Їм, швидше за все, дешевше буде змиритися.

Шукайте за місцем реєстрації

Слід зазначити, що інформація про зафіксоване правопорушення направляється власнику транспортного засобу. Цілком очевидно, що якщо власником є фізособа, то таке повідомлення буде направлено за місцем її реєстрації.

Однак зараз це не так легко реалізувати. Мова йде про переселених осіб з Криму, Донецької та Луганської областей. Такі люди зберегли початкову прописку в зазначених регіонах, однак проживають абсолютно за іншими адресами. Відповідно повідомити їх належним чином досить проблематично.

Більше того, проблема з повідомленням стосується не тільки переселенців, а й значного числа українських громадян, які просто не живуть там, де прописані. Причому не завжди це «незаконна» фіктивна прописка. Найчастіше люди просто переїжджають в інше місто за місцем роботи/навчання, знімають квартиру, і у них немає можливості прописатися за місцем проживання. Виходить, що жити вони в місті можуть вже 20 років, а прописка у них залишається в квартирі батьків. І виявити їх справжнє місце знаходження іноді просто нереально.

У такому випадку, законодавець цілком логічно припустив, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути прийнята без участі особи, яка притягається до відповідальності (ст.279-1 КУпАП). Тобто якщо вас не виявили вдома, то справу можуть розглянути без вас. А потім вам просто направлять постанову.

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення його особі, на яку зареєстровано транспортний засіб, або повнолітньому членові її сім’ї.

Однак тут відразу виникає кілька логічних запитань.

По-перше, згідно ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з’ясувати чи є пом’якшуючі або обтяжуючі обставини, чи заподіяно майнову шкоду і деякі інші питання. Цілком очевидно, що положення статті 279-1 КпАП суперечать ст.280 цього ж Кодексу і порушують права особи, яка притягаються до відповідальності.

По-друге, законодавцем у питанні вручення постанови про адмінвідповідальність шляхом поштового направлення не визначено, як же фіксувати факт, що особа дійсно відмовилась отримати документ, а не сам листоноша зробив таку позначку в повідомленні. Крім того, не ясно як же з’ясувати, що постанову отримав саме повнолітній член сім’ї. Тобто маніпулювання в даних питаннях зовні не значні, але мають далекосяжні наслідки для суб’єкта адміністративної відповідальності. І «неорану ниву» для юристів, що оскаржуватимуть ці постанови.

Як наслідок, при оскарженні постанов у суді необхідно буде залучати до справи докази, які по суті справи не стосуються, як то довідка про стан сім’ї або свідоцтво про народження, що, відповідно, затягує розгляд справи.

Трохи приємного для сумлінних порушників

Однак, не всі норми щодо автоматичної фіксації адмінправопорушень так негативно виглядають.

Є й позитивні моменти. Приміром, можливість сплатити штраф протягом скороченого терміну в розмірі 50%. Або можливість мати в запису і вільному доступі власне правопорушення на відповідному сайті (надалі такий запис може знадобитися як доказ при оскарженні притягнення до адмінвідповідальності у суді).

Причому перша норма особливо приємна пунктуальним людям: прийшов раніше (протягом 5 днів від дати вручення постанови) – заплати вдвічі менше (50% розміру штрафу). Тобто порушник може сплатити всього лише 50% штрафу, і постанова про накладення стягнення буде вважатися виконаною. У разі ж, якщо водій не оплатить штраф протягом 30 днів (з дня вручення постанови про накладення стягнення), – він буде зобов’язаний оплатити 300% суми: повний розмір штрафу плюс пеня у подвійному розмірі штрафу.

Звичайно, як і будь-які кардинальні нововведення, зміни до КУпАП щодо автоматичної фіксації порушень та адміністративної відповідальності за них, повинні пройти випробування часом і бути застосовані на практиці. Тільки тоді можна буде сказати, чи відповідають вони потребам суспільства та чи можуть бути реалізовані на практиці в нашій країні.

Поделиться:
Заказзать обратный звонок