21.07.2016

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР: НАВІЩО ВІН ЗАКОХАНІЙ ПАРІ

Всеукраїнське юридичне видання «Юридична Газета»
№ 29-30 (527-528) від 12.07.2016 року
Рубрика “Аналітика. Сімейне право”

Навряд хтось за власним бажанням воліє пошитись в дурні. Однак убезпечити себе завчасно і укласти при одруженні шлюбний договір готові далеко не всі. У нас в країні такі угоди й досі не набули широкого поширення, більше того, вважаються проявом недовіри та нелюбові зі сторони другої половинки, яка пропонує звернутись до цього інституту сімейного права. Давайте розглянемо, що ж являє собою шлюбний договір і для чого він потрібен.

Що це за документ?

Шлюбний договір є угодою між майбутнім чи теперішнім подружжям, що укладається в письмовому вигляді та обумовлює, насамперед, майнові аспекти сімейного життя, зокрема у разі розлучення.

Укласти шлюбний договір може дві категорії громадян:

  • наречені, тобто особи що подали до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦСу) заяву про реєстрацію шлюбу;
  • подружжя – особи, що вже зареєстрували шлюб, незалежно від того як давно вони це зробили.

Сенс даної угоди полягає у встановленні правил, що різняться від визначених сімейним законодавством. Тому під час укладення шлюбного договору подружжю важливо врахувати якнайбільше життєвих ситуацій, що можуть виникнути впродовж сімейного життя, та передбачити шляхи цивілізованого виходу з можливих конфліктів.

Навіщо потрібен шлюбний договір?

Коли пара одружується, то вірить, що кохання триватиме вічно й будь-які майнові питання обійдуть їх подружжя стороною. «Ми кохаємо один одного, навіщо псувати відносини якимись паперами?» – вважають молодята. Але життя мінливе, й бажання одного з подружжя покраяти сімейний статок може виникнути досить неочікувано. Для іншої сторони це зазвичай обертається шоком.

Що робити щоб цього не відбулось? З юридичної точки зору найкраща порада – підстрахуватись за допомогою шлюбного договору.

Так, все майно, нажите парою під час шлюбу, за українським законодавством вважається загальним і в разі розлучення ділиться навпіл. Але при укладенні шлюбного договору подружжя може на власний розсуд визначити, що кому дістанеться в разі розірвання шлюбу. Перш за все, він потрібен, якщо у одного з подружжя є значна кількість майна, в тому числі нерухомості, а партнер такими матеріальними ресурсами не володіє.

шлюбний договір, розлучення, Артіус, сімейне право

Як можна укласти таку угоду?

Якщо пара вирішила укласти шлюбний договір, то вона повинна особисто звернутись до нотаріуса. Це важливо, адже, по-перше, за вас це не зможе зробити представник. А по-друге, такий договір укладається лише у письмовій формі і потребує нотаріального засвідчення, інакше він вважатиметься нікчемним. Причому сторони підписують і засвідчують три екземпляри договору: кожному з подружжя та один на зберігання нотаріусу.

До умов шлюбного договору треба поставитись дуже відповідально, адже те, що подружжя там пропише, потім потрібно буде неухильно виконувати. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Відмовитись від договору або внести до нього зміни потім можна буде лише за загальною згодою та з обов’язковим нотаріальним посвідченням таких змін. Кількість внесення змін до шлюбного договору законодавством не обмежується.

Також змінити умови договору зможе суд на вимогу одного з подружжя у випадку, якщо цього вимагатимуть його інтереси або інтереси дітей.

Щодо набрання чинності шлюбним договором, то статтею 95 Сімейного кодексу України (далі – СКУ) визначено два варіанти:
• якщо його укладено нареченими – набирає чинності у день реєстрації шлюбу;
• якщо укладено подружжям – у день його нотаріального посвідчення.

Що може регулювати шлюбний договір?

У СКУ окреслено три основних види майнових відносин, які можуть регулюватися даною угодою:

  • правовий режим майна (ст. 97 СКУ);
  • порядок користування житлом (ст. 98 СКУ);
  • право на утримання (ст. 99 СКУ).

Найчастіше в шлюбному договорі визначають моменти права власності на майно, як рухоме (квартира, дача), так і нерухоме (автомобіль, меблі, побутова техніка тощо). Причому як таке, що належало чоловіку та дружині окремо до шлюбу, так і набуте ними спільно. Наприклад, можна визначити розмір часток у праві власності на майно, що буде нажите в період шлюбу, досить таки детально прописати розподіл майна (квартира тобі, пательня мені). Однак все в межах розумного, адже шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. В такому разі його умови будуть визнані недійсними.

Якщо один із подружжя переїжджає у зв’язку з укладенням шлюбу в житло, яка належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Так, подружжя може домовитись про виселення того, хто заїхав у квартиру другого з подружжя, у разі розлучення.

Сторони у договорі можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя, тобто призначити певну суму виплат на прожиття. Причому незалежно від працездатності особи та потреби у матеріальній допомозі.

У шлюбній угоді можна прописати певні моменти, що стосуються дітей. До прикладу, подружжя може передбачити обов’язок утримувати дітей, народжених не в спільному шлюбі, допомагати їм грошима, виділити окрему кімнату, визначити з ким залишаться проживати діти у випадку розлучення тощо.

Можна передбачити ощадливе ведення сімейного бюджету, наприклад прописати, що чоловік забезпечує сім’ю грошима, житлом, а жінка зобов’язується вести облік витрат та інформувати про них чоловіка. Однак обов’язки особистого характеру по відношенню один до одного, а також особисті стосунки між ними та дітьми шлюбний договір ні у якому випадку регулювати не може. Не можна до прикладу, заборонити дружині навчатись чи працювати, обмежити право чоловіка на виїзд закордон окремо, не можна змусити подружжя любити один одного. Хоча можна передбачити, наприклад, право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної подружньою зрадою.

Проте на практиці шлюбний договір в першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розлучення.

шлюбний договір, умови шлюбного договору, укладення шлюбного договору, Артіус, Мацелюх

Чи можна буде потім розірвати шлюбний договір?

Шлюбний договір може бути розірвано за взаємним рішенням сторін або ж на вимогу одного з подружжя. В першому випадку розірвання буде здійснювати нотаріус, у другому – суд.

За рішенням суду договір розірвуть за наявності підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Наприклад, каліцтво, важка хвороба або смерть одного із подружжя, смерть обох, знищення майна, яке давало дохід, тощо.

Крім того, шлюбний договір визнаватиметься судом недійсним, якщо при його укладенні один з подружжя знаходився під впливом обману чи його змусили силою. А також не варто забувати про те, що зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України та моральним засадам суспільства.

Неприйняття у суспільстві

Якою б складною не була політична та економічна ситуація в країні, а життя триває і щодня укладаються шлюби. Однак молодим людям, які вирішують пов’язати своє життя, не варто забувати про можливість укласти шлюбний договір.

«Неправильність» шлюбних договорів пояснюється, перш за все, застарілими поглядами на шлюбні відносини, а їх несприйняття виникає здебільшого в оточенні того з наречених, хто йде до шлюбу без «зайвого майнового обтяження». Варто пам’ятати, що яким сильним не було б кохання подружжя, життя непередбачуване. А шлюбний договір заздалегідь визначить, як відбудеться розподіл майна при розлученні і допоможе зберегти власну гідність під час цього неприємного процесу.

адвокат розлучення, Артіус, шлюбний договір, розподіл майна шлюбний договір, договір шлюб

Поделиться:
Заказзать обратный звонок