ЗАКОН САВЧЕНКО – ЗРАДА ЧИ ПЕРЕМОГА?

«Закон Савченко» (Закон України №3413 від 26.11.2015) вступив в силу ще 24 грудня 2015 року. Основна суть змін, що були внесені ним у Кримінальний кодекс України (ч.5 ст.72 ККУ), полягає у наступній формулі: «1 день в СІЗО за 2 дні в тюрмі». Тобто один день попереднього ув’язнення особи зараховується як два дні позбавлення волі.

У яких випадках скорочення строків може бути застосоване, до яких осіб і як?

Фактично строк ув’язнення особи зменшується. При цьому варто врахувати декілька нюансів. Зокрема, відбуватись зарахування має в межах одного й того ж кримінального провадження, тобто особа перебувала у СІЗО і відбуває покарання у тюрмі за один і той самий злочин.

Стосується Закон Савченко всіх осіб, щодо яких на момент набрання ним чинності (24 грудня 2015 року) набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Тобто будь-яка особа, яка відбуває покарання у місцях позбавлення волі, може сподіватись на зменшення «тюремного» строку або взагалі на дострокове звільнення.

Не варто забувати і про осіб, яким якраз призначають покарання за наслідками судового розгляду. Якщо така особа була попередньо ув’язнена, то до неї також повинно бути застосоване зарахування. При цьому потрібно правильно трактувати поняття «попереднього ув’язнення».

Так у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» попереднє ув’язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв’язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув’язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.

А от наступні строки згідно ч. 5 ст. 72 КК включаються у строк попереднього ув’язнення:

• затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
• затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
• тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
• перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
• перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Так як наша правоохоронна система далеко не досконала, то часом трапляється, що особа може утримуватись у ізоляторі досить довгий час, навіть декілька років, поки тягнеться слідство, а в результаті їй призначають покарання по строкам менше, ніж вона вже «відсиділа» в СІЗО. В такому випадку якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому судом основне покарання, суд має звільнити засудженого від відбування покарання.

Взагалі суд сам повинен застосувати норми Закону Савченко при винесенні вироку, однак також можна подати відповідне клопотання. Зробити це може засуджена особа, члени її сім’ї або захисник (адвокат). В такому випадку норми Закону повинні бути застосовані протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом.

Чи настільки поганий Закон Савченко, як всі говорять?

Навесні 2016 року у суспільстві назріло обурення з приводу несправедливості та негативних наслідків Закону Савченко в дії. Як стверджували експерти, за допомогою цього закону на свободу вийшли близько 5 тисяч осіб, які вчинили особливо тяжкі і тяжкі злочини. При цьому особи, які вчинили менш небезпечні злочини та до яких не застосовувалося утримання під вартою, під зарахування не підпали.

Однак пощастило не всім, адже норми ст.72 ККУ все ж таки не застосовуються до осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Навіть якщо засудженого було помилувано й покарання у виді довічного позбавлення волі було замінено на строковий вид покарання.

Наразі у суспільстві та кулуарах активно обговорюють відміну Закону або менш радикальне внесення змін до нього. Гадаємо, що відміняти Закон Савченко не варто, адже його прийняття обґрунтовувалось насамперед необхідністю припинення негативної практики тривалого утримання осіб в слідчих ізоляторах. А от змінити документ в частині обмеження можливості його застосування до осіб, що вчинили особливо тяжкі та тяжкі злочини, таки варто.