23.06.2020

Жаргон у законі – що може змінитись у ККУ?

     11.06.2020 року Президенту направлений на підпис доволі цікавий законопроект №2513 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» (далі – Законопроект).

Цікавий він тим, що вводить в кримінально-правову сферу доволі оціночні поняття та навіть жаргонні слова, як наприклад «вор в законі». Але це не єдині недоліки цього законопроекту.

Загалом, в законопроекті в новій редакції викладена ст.255 КК України, а також додані нові статті – 255-1 – 255-3. Однак саме в статті 255 КК вже вводиться поняття «вор у законі» та нові оціночні поняття, які тільки ускладнять процес притягнення до відповідальності.

І вже із самого початку викликає запитання ч.1 ст.255 КК України, яку пропонують в новій редакції. Якщо нині діюча стаття передбачає створення злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, то в статті законопроекту мета вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів відсутня. При цьому варто зазначити, що в ст.28 КК України яка визначає форми та ознаки співучасті, є ознака створення злочинної організації з відповідною метою. Єдине питання, чи не буде це підставою для маніпуляції з боку правоохоронних органів?

     Більшою проблемою в кваліфікації дій за ст. 255 КК України видається можливість кваліфікувати діяння за створення злочинної спільноти. Мабуть, законодавець хотів запровадити нову форму співучасті, однак зміни до ст.28 КК України яка ті форми співучасті і визначає, не вніс. Відтак зовсім не зрозуміло які ж ознаки має злочинна спільнота, окрім того, що це об’єднання двох або більше злочинних організацій? Чи має при цьому бути якась організація головна чи вони всі рівноправні? Чи є розподілення ролей в новій структурі? Чи важлива мета створення такої структури? Тобто питань може бути безліч, але жодних ознак злочинної спільноти не має.

     Також законопроектом пропонується ввести відповідальність просто за участь у злочинній організації (ч.2 ст.255 КК України). Не зважаючи, що по суті, ця норма тягнеться ще з редакції діючої на теперішній момент норми ст.255 КК України, думаю в новій редакції це можна було б і виправити. Однак, якою б позитивною не була мета запровадження такої норми, проблема полягає в тому, що Кримінальним кодексом передбачена відповідальність саме за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Просто знаходження особи в статусі члена відповідної організації, нехай навіть і злочинного напрямку і при цьому відсутність ознак того що така особа якимись діями сприяла вчиненню злочину, не може бути підставою кримінального переслідування такої особи.

     Ще одну невизначеність викликає положення ч.1 ст.255-1 КК України відповідно до якої передбачено відповідальність за встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу. По-перше, що таке злочинний вплив? Відповідно до примітки ст.255 КК України, це будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.

Як видно, законодавець використовує не визначені поняття як: «інші особисті якості» або «інший вплив», що явно не додають правової визначеності ознакам діяння. Під вказаними висловами можна розуміти все що завгодно і будь-яким чином маніпулювати визначенням «злочинного впливу». Під такі розпливчасті поняття підходить будь-що, навіть «актор фільму, який своїми особистими якостями та можливостями так досконало та правдиво зіграв керівника злочинної організації, тим самим здійснивши вплив на психологічну свідомість («інший вплив») особистості, тим самим сприявши до вчинення нею тяжких злочинів». Звучить надумано? Але теоретично, якщо і далі використовувати таку правову невизначеність, подібні ситуації не змусять чекати.

     Також, доволі незрозумілим вбачаються поняття «встановлення або поширення» злочинного впливу. Виникає питання, за яким критерієм буде вимірюватись поширення чи встановлення, чи є між цими поняттями різниця і, взагалі, які критерії саме поширення та встановлення. Тоді дивно, чому законодавець не передбачив просте «підтримання» злочинного впливу, а передбачив лише «активні» дії.  Більше того, законодавець передбачив одночасно як встановлення, так і поширення злочинного впливу, хоча раціональніше використати в даному випадку сполучник «або» (якщо ми при цьому не зважаємо на факт правової невизначеності цих понять).

Ну і нарешті, запропонованою редакцією статей вводиться поняття «вор в законі», тобто це особа яка, завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив. По-перше, не зрозуміло для чого вводити жаргонні слова до Кримінального кодексу та і ще для тлумачення якого використовувати такі широкі поняття як «авторитет чи інші особисті якості». Перш за все це поняття оціночні і жодного критерію їх оцінки не має. Також і статус «вор в законі» нічим не врегульований, на його підтвердження особа не отримує посвідчення, не робляться записи в реєстрі чи щось подібне. А тому підтвердити чи довести вказаний статут особи буде дуже проблематично, все ґрунтуватиметься на показаннях і жодним документом неправдиві показання спростувати буде неможливо.

     Таким чином, навіть подібний короткий аналіз запропонованої редакції статей КК України вказує на те, що вони якщо не «мертві», то дуже важко доводитимуться, як об’єктивна так і суб’єктивна сторони злочину, враховуючи велику кількість використаних оціночних понять.

Поделиться: